Одеса-мама

Давненько ми обіцяли відвідати заклад "Одеса-мама" і поділитися своїми враженнями. І от сьогодні настав цей день.

Зайшовши у заклад ми неочікувано побачили порожнечу. Ні, заклад не закрився, і оздоблення було на місці. Просто людей не було. Ні відвідувачів, ні персоналу. Почали роздивлятися і намагались зрозуміти чи працює заклад. 

В дальній від входу частині, біля барної стійки знайшлася офіціантка. Запропонувала обрати будь-яке місце. Дружині сподобалось місце з диванчиками, але там було дуже темно. Заради нас увімкнули світло :) 

Меню на величезних аркушах стилізованих під газету. Великим розчаруванням для дитини було відсутність у меню страв з макаронними виробами (більше за все хотіла вона пасту). Не було і рисових страв. А на довершення ще й не виявилося лимонаду. Отже малій замовили млинці з м'ясом і млинці з сиром, а нам курячі крильця й сковорідку "Рибачка Соня". 

За дивною логікою через 10-15 хв в першу чергу винесли солодкі млинці, а потім млинці з мясом. Ну а вже потім за 25 хв і основні страви. "Сковородка" виявилась звичайна тушкована капуста з грибами і м'ясом. Але усе в цій страві було збалансоване і не було зайвого жиру, при цьому страва не була сухою. Крильця виявились доволі цікавими, в медово-пряному соусі. Млинці були приємні на смак, не сухі і доволі акуратні. Пиво і морс - такі собі... гірше середнього. 

Інтер'єр цікавий, багато автентичних речей, костюмів. Кожна секція застилізована по своєму: тут оперний театр і гримерка, а поруч - кінематограф і 12 стільців. За весь час перебування у закладі його відвідали ще 4 особи, якщо не рахувати нас. Двоє з них були знайомими кухаря. Дуже дивно, адже ціни доволі адекватні. Хоча по меню є деякі питання. 

Обслуговування... Його майже не було. Офіціантка не ускладнює собі життя прибираючи пустий посуд, або пропонуючи щось цікаве. В залі доволі чисто, а от у туалеті - варто би прибирати частіше. Там був не приємний запах, заляпаний умивальник і трохи бруднувато. Хочеться окремо виділити посуд. Заходячи в заклад, який має такий інтер'єр - аж ніяк не очікуєш отримати пиво в звичайній сучасній склянці, а лимонад в стаканчику кока-коли. Де гранені стакани і бокали?

Отже, в цілому, заклад - пристойний. Особисто для мене - це заклад де можна потусити компанією, де головне не поїсти, а випити і закусити. Тут вдосталь і одного, і іншого. Родзинкою закладу є власні настоянки. Але я б змінив посуд і попрацював над обслуговуванням. Особливо над зустрічанням гостей.

Олександр та Олена Смірнови

Читати далі

Faro del porto

Ввечері, посеред робочого тижня, чому б не сходити в ресторан. Думали-гадали... А чому б і ні подумали ми і пішли. Цього разу вибір пав на Faro del porto. Хочу поділитися своїми враженнями від відвідин цього закладу. Двоповерхова будівля з терасою, чудовим краєвидом на Дніпро та з маяком - давно привертала нашу увагу. І от ми тут. Не дивлячись на те, що це був будній день, вільний столик у закладі знайти було проблематично. Але ми з цим справились. Прикро, що шукати довелося самим, адже у закладі ми вперше, а зустріти гостей було нікому. Одразу ж за столик нам подали меню. Кожному окремий великий лист розміром приблизно з А3. Отже вибір зроблено, гукаю офіціантку. Після кожної страви вона абсолютно не щиро казала: "отличный выбор" та "отлично" чергуючи ці фрази. А запропонувати замовити салат чи десерт, яких у моєму замовленні не було? А повторити замовлення, щоб переконатися чи все так? Ні? А дарма. Як виявилося згодом - замовлення приймала не наша офіціантка, але плюс, що без питань все зробила. Поки чекаємо наше замовлення є час пороздивлятися по сторонам. Заклад занурює відвідувача у атмосферу твору "Старий і море". Навіть портрет Хемінгуея (я так думаю, що саме його) висить. Багато декору саме з рибальських човнів. Між рядами столиків висять весла, створюючи таку собі завісу. Над головами у гостей висить велетенський скелет кашалота. Але мені найбільше в око впала відкрита кухня. Кожен відвідувач може спостерігати за роботою кухарів. Видно ким, в яких умовах, з яких продуктів готується страва. Доволі цікаво було спостерігати за роботою хлопців-кухарів, які через велику кількість гостей не мали ані секунди перепочинку і буквально впрівали біля плит. Але вони працювали злагоджено і дружньо. 

Не дивлячись на те, що усі столики були зайняті, гомону, який очікуєш від такої кількості людей, не було чутно. І це навіть враховуючи те, що дехто був з дітьми. Співрозмовника чутно добре, не треба підвищувати голос. Місця є двох типів: диванчики та зістарені дерев'яні стільці. Навкруги все чисто, без порохів. Жуйок під столом нема (дитина лазила спеціально дивитися). Великі панорамні вікна на Дніпро додають простору. 

І от нам виносять напої. Хм. Щось не те. Замість бананового соку приносять томатний. От як можна сплутати ці два слова? Виявляється, що бананового соку (бананово-полуничного) у них нема, а є тільки апельсин, мультифрукт і яблуко. Ну ок. Томатний сік що я, що дружина вживаємо, хай лишається... Пиво. Найдешевше пиво у меню коштує 29 грн за 0,5 і це stella artois. Ті, хто мене знає, не дадуть збрехати, що я є великим поціновувачем пива. Так от, те що винесли нам має таке ж відношення до пива, як я до принцеси Діани. Гіркувата вода із залишками газіків. Що ж. Вже вечір починає втрачати яскраві фарби. Чекаємо на замовлені страви. Доволі швидко винесли піцу. Сподобалась подача піци у цьому закладі - на тоненькій дошці, вкритій пергаментом. Піца на тонкому, доволі смачному тісті, з достатньою кількістю начинки рівномірно розподіленої по всій страві. Доволі смачна страва вийшла. Судячи з реклами у закладі, по вихідних на піцу діє знижка в 50%. Враховуючи, що найдешевша піца з м'ясними інгридієнтами коштує 97 грн, то знижка може бути дуже доречною. Враховуючи те, що ми з дружиною після робочого дня, а дитина після тренування, то піца зникла зі столу не встигнувши потрапити в кадр. Що ж. Чекаємо на інші наші замовлення. Замовили ми кожному по основній страві. Логічно те, що у нас є бажання їсти одночасно, а не дивитись як один їсть свою страву, а інші давляться слиною. А для цього треба винести усі страви одночасно. Да ще й так, щоб вони були усі гарячими. Логічно, але не в цьому випадку. Страви виносили по одній з перервами між стравами по хвилин 10. І якби ми чекали, то поки винесуть другу страву, перша вже буде холодною. Але ми не горді. Почали дерибанити кожну страву на трьох. Ну що ж, трохи про страви в тому порядку, в якому їх виносили:

1. Паста Nerro з чорноморськими мідіями. Це спагетті, які пофарбовані в чорний колір за допомогою чорнил каракатиці. Родзинкою цієї страви є не паста, а саме мідії. Їх подають у щойно розкрившійся раковині. Смак такої мідії не можливо порівнювати зі смаком того, що продається замороженим у супермаркетах і носить ім'я мідії. В цілому страва була хороша. Не така, що б аж не можна відірватися, і навіть не відмінна. Але хороша, добротна. Просто враховуючи вартість страви - очікуєш чогось більшого...
2. Паста "Аматріджано". Паста з прошутто, беконом і сиром Пармезан. На диво бекону було більш ніж достатньо. Страва вийшла красивою, смачною, з гармонійно поєднаним смаком пасти і соусу. Однозначно можу сказати, що її спробувати тут таки варто.
3. Різотто з білими грибами. На фоні інших страв різотто виглядало доволі сіро і заурядно. Я б сказав навіть якось "не по-ресторанськи". Ціна в 88 грн за таке трохи здивувала. Я трохи лякався спробувати, щоб не розчаруватися вкрай. Але ця страва зробила мій вечір. Вона неймовірна. Ідеально приготований рис. Багато дуже смачних грибів. А соус (крем "Тартуфо")... ммм... Просто неймовірно... Неможливо відірватися.

Отже, повечеряли, пора і розраховуватись. Рахунок подають у коробочці-табакерці. Відкриваючи її очікуєш побачити окрім рахунка якийсь скарб, ну або хоча б побажання якесь... Відкриваєш... а там... лише рахунок.... ех...

Окремо хочу виділити обслуговування. Нас обслуговувала дівчина-офіціант. Симпатична, україномовна. Але те, як вона це робила... Без жодної посмішки, абсолютно не привітно, не акуратно. Без дозволу забирала (намагалася забрати) тарілки. (Так, ми з тих, хто доїдає те, що замовили :)). Офіціант - це ж обличчя і голос закладу. Так не можна представляти свій заклад.

Отже резюмуючи все, що написано вище:

Плюси: Чисто, смачно, красиво, відкрита кухня. Окремо хочу виділити те, що заклад не ховає своє меню, а виставляє його в соціальних мережах. Це доволі правильне рішення, адже ціни в закладі не кожному черкасцю по кишені, але вони не є такими, щоб відлякати відвідувачів. У закладі є "щасливі години" - в певний час/день діють знижки на деякі позиції у меню. В закладі багато відвідувачів - значить його люблять.

Мінуси: Персонал. Персонал мене негативно вразив. І це стосується не тільки до дівчини-офіціанта, яка нас обслуговувала, а ще й офіціанта, яка приймала замовлення, хлопчика-офіціанта, котрий несучи замовлення міг розплескати вино з фужера, бармена, який готуючи коктейль занурив двічі свої пальці в нього. З персоналом треба працювати. Судячи з постійних оголошень у групі закладу у соціальних мережах, то персонал набирають. Можливо ми натрапили на виснажену зміну. Але клієнта такі питання хвилювати абсолютно не мають.

Пиво. Замовляючи пиво всесвітньо відомої марки, до яких відноситься Stella Artois, очікуєш, що тобі подадуть пиво, смак якого ти чудове знаєш. А коли приносять якусь хрєнь... ще й за ціною guinness... розчаруванню немає меж.

Чи відвідати цей заклад, чи ні - вирішувати ж звісно вам. Про себе я можу сказати, що я сюди ще повернусь. Адже в меню ще лишились позиції, які я хотів би спробувати. Особливо враховуючи те, що іноді, коли офіціант несе страву комусь іншому, хотілося його зупинити і замовити таке саме.

Усе написане вище є моєю суб'єктивною думкою. Усі помилки є авторським стилем викладання.

Олександр та Олена Смірнови

Читати далі

Суші-бар "Фугу"

Якось діду до обіду захотілось колобка... Приблизно так можна охарактеризувати наші з Олена Смірнова вечірні блукання містом. Довго ми думали, чого душа бажає та ще й такого, де ми не були. Майже втративши надію знайти щось цікаве, побачили Fugu. Чом би й ні. Треба ж подивитись, за що заклад отримав дві відзнаки «Ревізора»... 

 Перше, що вас зустрічає при вході, – стійкий запах риби. Скоріше за все вареної. Далі – доволі тісно розставлені столики на 4 особи. Вільних місць майже немає. Зайняли останній, вільний, на той момент, столик. Стійкий запах риби та їжі присутній в залі не менше, ніж при вході. Все через напіввідкриту кухню - майстри суші та бармени працюють відкрито, а інші страви готують на кухні без дверей, але в окремій кімнаті. 

Спілкування з офіціанткою порадувало. Впевнена, компетентна, з поставленою мовою, красива (про це просила написати Олена Смірнова) дівчина володіє меню, знає різницю в сортах пива. Наше замовлення було пиво, місо-суп з лососем і сет «Смайл». Варто відзначити якість нефільтрованого пива – рідко зараз знайдеться пінне, яке мене вразить. Місо-суп принесли доволі швидко. Оскільки цю страву мені ні з чим порівнювати, скажу, що то є смачно. І на перший погляд, солонуватий бульйон з рибою та тофу доволі смачний. 

А от сет довелося чекати близько 35 хвилин. Але про це при замовлені повідомляє офіціантка.

Коли принесли сет, ми були розчаровані. По-перше, сет виносять на такій самій дошці, що й один рол. Це провокує певні незручності, як-от відокремлення шматочків. По-друге, імбиру та васабі (на око) стільки ж, скільки й для одного ролу. І, нарешті, отримана страва не відповідає візуально страві з меню. Щодо смаку страви, то я відкрив для себе гарячі роли. То дійсно смачно, до того ж вони доволі довго лишались гарячими. З позитивного також відзначу те, що до суші не додають глутамат натрію, як це роблять у деяких інших закладах. З мінусів – занадто багато рису і мало начинки. 

Наш рахунок за 2 літри пива, суп і 710 грам суші склав 394 грн. Багато це, чи ні – вирішувати кожному особисто, але особисто для мене, за відвідини закладу, після якого я ще не доїхавши до дому і вже хочу їсти – то забагато.

З приводу чистоти у мене є трохи зауважень. Підлога не чиста, особливо в туалеті. Так, багато людей. Так на вулиці достатньо бруду, але ж тут харчуються люди. На столах підстилочка замість скатертини. Підстилочка має сітчасту структуру і пролитий соєвий соус не видно, але перед наступними відвідувачами ніхто столи не витирає, знявши ці підстилочки.

З плюсів варто відзначити офіціантів. Їх справді багато. Приблизно 1 офіціант на 3-4 столики. Але будь-який офіціант, проходячи повз стіл, прибирає брудний посуд і серветки, незалежно чи його той столик чи ні. Побачивши порожній бокал, наша офіціантка запропонувала повторити. Пішла нести повтор. Інша, побачивши, що я вже допив, а дружина ще ні - так само запропонувала повторити.

Із особливостей закладу:

1. Кожному клієнту дають персональне передбачення... російською.
2. Безкоштовна доставка робить свою справу. Кухарі працюють приблизно порівну на зал та на виніс. 
3. Сушисти кажуть, що це ще мало роботи. Трясця, 40 хв. очікування і це мало роботи?!
4. Книга скарг і пропозицій. Вона лежить вже на виході з залу і будь-хто може її погортати і дописати. Майже всі позитивні відгуки. На кожен запис є реакція від адміністрації. Там де негатив – адекватна реакція з вибаченнями. І що найцікавіше - читаючи це я їм вірив, бо написано не як відписка, а дійсно як правильна реакція. Але ані дати реакції, ані підпису (слово «адміністрація» я теж можу написати), ані печатки... Я не знаю, наскільки це юридично правильно, але, інтуїтивно, схоже на порушення.
5. Дууууже багато російської мови. Від написів на передбаченнях до оголошень в туалеті (які, до того ж, не мають розділових знаків).

Отже, чи вартий заклад уваги - питання спірне. Особисто мені в СушіЯ сподобалося більше

Олександр та Олена Смірнови

Читати далі

Cat Cafe

Сьогодні був справжній родинний день. Це той, вкрай рідкісний, момент коли з ранку і до самого вечора була можливість провести час з дружиною і дитиною, не відволікаючись ні на що.

Найцікавішою частиною цього дня став похід до “Котокафе”. Мала ще влітку просилась туди – і ось збулось.

Cat Cafe – це заклад, де відвідувачі платять не за страви, а за проведений час.

Цінова політика дуже цікава: 1 година – 50 грн, 2 години – 80 грн, безліміт – 100 грн. Можна взяти 1 годину, а потім доплатити за перехід на інший тариф. 

Перш ніж вас допустять до зони з котиками, ви маєте вдягнути одноразові капці і продезінфікувати руки антисептиком. У закладі мешкає 14 котиків: найстаршому – 9 років, найменшим ще нема і пів року. Усі вони доволі соціальні, не лякаються незнайомих людей, не агресивні.

Під час перебування в Cat Cafe ви можете скуштувати тістечка, випити пакетованого чаю чи свіжозмеленої зернової кави, нектару чи коли. І в цьому компоненті ніхто вас не обмежує (я перевірив на собі). Тістечка якісні, смачні і свіжі, що мене дуже здивувало, явно не з дешевих і не з розряду "для галочки". За цей день я скуштував їх не менше 10 видів. Котики це, мабуть, також відчувають, так і прагнуть поласувати шматочком, особливо кошенята. Нектари - "Садочок", чай - "Грінфілд". І чаю, і нектарів доволі широкий вибір. 

Для відвідувачів є 8 низеньких столиків з бін-бегами на білому килимі. Є настільні ігри (джанга, монополія, твістер та ін), головоломки, шахи, пазли, книжки англійською, російською і українською мовами. Вільний доступ до wi-fi та розеток (можна прийти попрацювати з ноутом).

Але головне це котики. Вони різні: товсті, худі, білі, руді, чорні... Доглянуті, з гладесенькою шорсткою і підстриженими кігтиками. Вони всюди: на батареях, кріслах, столах... Вони лежать сидять, бігають, бавляться. Дають себе гладити. Не передати, які вони милі. Мімімімімі.

Трохи про те, що всередині закладу. По-перше, немає запаху тварин навіть біля їх кімнати. Дивно, але то є так. По-друге, білий килим лишається білим. І це незважаючи на крихти, дітей, тварин. Дівчатка бігають і оперативно прибирають з якимось засобом. По-третє, усюди чисто. Столи, барна стійка, туалет - чисто. Крісла не м'яті і теж чисті. У котів є своя величезна стінка з поличками, містками і дряпалками. Але сьогодні їх улюбленими місцями були батареї. До речі, в приміщенні дуже тепло. Довелося знімати светра. За словами дівчат, до котиків ставляться добре. У кожного є своє спальне місце, персональна мисочка і 4 туалети на всіх.

Персонал закладу справив подвійне враження. Дві дівчини, одна на вході зустрічає гостей, інша на барі. Перші години 3 це були не дуже привітні, заклопотані своїми справами дівчата. По ним було видно як їм важко і як дістало їх... Відвідувачі самі носили брудний посуд. Дітям спокійно давали нести замовлення. Дівчину на барі треба було "відволікати" від миття посуду. Тістечка на трьох складала в 2 тарілки (загалом 6 тістечок). На вході дівчина хоч і більш привітна, але далека від мого розуміння нормальної привітності. Але, з приходом темряви щось дуже кардинально змінилося. На вході почали відвідувачам розказувати про заклад, про котиків. Приділяти увагу як тим, що приходять, так і тим хто вже вдягається. Запрошувати у соцмережі і т.і. А дівчину за баром взагалі не впізнати. Вона і посуд забирала менш, ніж за пару хвилин від моменту як він став порожнім, і приносила замовлення, привітно розповідала про наявні тістечка. І навіть диво - одне тістечко на одну тарілку.

Я не можу зрозуміти, що стало причиною таких метаморфоз. Мені навіть здалося, що серед відвідувачів власник закладу - такі вражаючі зміни.

Загалом заклад вартий уваги і я раджу побувати там принаймні раз.

Олександр та Олена Смірнови

Читати далі

Western

Вчора у нашої родини був святковий день. Річниця нашого одруження. Бажання пишно і з галасом святкувати не було, а от відвідати якийсь заклад, та ще й такий, де раніше не бували, хотілося. Блукаючи містом дійшли аж до центру. Згадали про Western, де я не був взагалі, а дружина була з десяток років тому. Чому б не завітати. Були певні побоювання щодо цінової політики закладу, але ж свято як-не-як.

Отже, заходимо. Після звичайних вхідних дверей нас зустріли дверцята, як у ковбойських фільмах. Доволі важкі, доречі. Інтер'єр витриманий у стилі американського салуну 19 століття. Дуже багато фото, багато цікавих індіанських інструментів, зброї і прикрас. Загалом, цікаво.

Щойно ми присіли за один з двох вільних столиків, як нам подали меню. Ціни мене приємно вразили: м'ясні страви від 25 грн., паста від 23 грн, пиво від 12 грн за 0.5, сік 8 грн за склянку. Але це почало і насторожувати. Адже беруть сумніви щодо якості і смакових властивостей їжі за такі гроші у закладі у самому центрі міста. Але ми вирішили спробувати. Чесно кажучи, їсти дуже хотілося. Запитали офіціантку щодо часу очікування: холодні страви до 10 хвилин, гарячі - до 20. І це дійсно було так. +/- 1-2 хвилини. Замовляли ми все по 2 порції, проте в заклад прийшли з дитиною. Дуже сподобалося, що стіл сервірували одразу на трьох. Ми навіть не просили. Причому дитині дали прибори трохи менші за наші. Крихта, але приємно.

Поки чекали наше замовлення, сходили помити руки. Вбиральня зроблена стильно. Гарні кахлі, характерна стилістична музика, кран схожий на мідний, який використовувався у ті часи. Принесли наше замовлення. З холодного ми замовили окрошку. Ну дуже я люблю цю страву. Цікава окрошка виявилась. Окрім класичних інгредієнтів, у ній була гірчиця. Причому зернова. Несподівний виявився смак. На відміну від хрону, гірчиця яскраво підкреслила смак страви. Сподобалося те, що для приготування окрошки використали не дешеву варену ковбасу, а якісну шинку.

Паста Болоньєзе. Незавжаючи на те, що паста була приготована зі спагетті не на основі борошна твердих сортів пшениці, страва виявилась смачною. Гарний червоний соус, багато м'ясної складової і гармонійний смак доповнює справжній пармезан. Дуже смачно. Оскільки по області нещодавно блукала африканська чума, від страв зі свининою ми відмовились. Тому дружина замовила стейк із яловичини, а я - курячі рулетики з грибами і сиром (Містер і місіс Чікен). Моя страва перевершила всі очікуванння. Ніжна, соковита, запашна. Ммм, згадую, аж слинка тече.

Стейк був просмажений до ступеня medium. (Наскільки його просмажувати нас не питали). При замовленні напоїв дитині, завжди приносили трубочки. Особливість закладу в тому, що тут дають трубочки в індивідуальній упаковці. В цілому їжа та напої на дуже високому рівні. Щодо чистоти. В туалеті чисто і це не дивлячись на те, що він там один і постійно в ньому хтось є. У залі чисто. Ми пробували знайти пил на лавках, столі, стінах, виступах, на фотографіях. Пилу нема. Жуйок під столом теж не було, хоча хтось їх туди клеїв раніше.

А от до обслуговування у мене є претензії. Офіціантка спілкувалася виключно російською мовою, хоча дружина до неї зверталась українською. Офіціантка не дуже вже й привітна. Коли вона підійшла приймати замовлення, дружина задала декілька питань про страви. Ну, наприклад що таке гірчично-цибулевий соус. На таке питання точно хочеш почути відповідь не таку, як ми отримали: "це соус із гірчиці та цибулі". Або на питання про стейк нам сказали, що страва з помідором. Після питання, чи смажений помідор, на нас дивились як на недоумків. Типу, а які ще помідори можуть бути до стейку?! Звісно, що сирі... Це на думку офіціантки... А я мав ще варіанти маринованого помідора, на грилі, або з варення... Окрім сирого, звісно. Але варто зазначити, що брудний посуд і келихи прибирали дуже швидко і непомітно.

В меню є хліб. Коштує 80 копійок за шматок. Ми замовили до окрошки хліб, але дівчина не уточнила кількість шматочків. Принесла 3. Може я хотів менше, або більше... Так, ми втрьох, але чому саме 3 шматки - загадка. Взагалі, як на мене, то поважаючий себе заклад не повинен тарифікувати хліб та воду і подавати хліб у корзинці в достатній кількості. Не збідніє заклад від цього, я певен. У Western доволі прохолодно. Працює кондиціонер. На прохання прикрутити нам відмовили, мотивуючи тим, що він працює на максимумі тепла +26. Фігвам.... Дитина в кофті з довгим рукавом трохи мерзла.

Загальні враження про заклад все ж позитивні. Чи рекомендував би я цей заклад друзям чи знайомим? Скоріше так. Все завдяки кухні. А офіціантка, якщо прочитає відгук, сподіваюся, стане більш професійною та почне посміхатися, хоча б клієнтам.

Олександр та Олена Смірнови

Читати далі

Forest Restaurant

Після минулого відгуку про походеньки в заклади громадського харчування було багато бажаючих дізнатися думку про ресторан Forest, що на вул. Пальохи. І от сьогодні ми таки там були. Цей візит не був із разряду, як каже одна моя колєжанка, "Моє вперше" і, якби не рандом, мій бюджет не дозволив би  завітати туди вдруге.

Отже, так сталося, що на початку тижня я виграв страву від шеф-кухаря ресторану в розіграші у ФБ. Власне, це і стало приводом для походу у Forest. Мені надіслали телефон адміністратора. Дуже приємно мене вразило, що адміністратор перш за все привітала з перемогою і радо запросила в будь-який зручний час завітати і скуштувати виграну страву.

От ми сьогодні і завітали. Поки готувався наш кролик, ми замовили салат і по склянці лимонаду. Лимонади варто відокремити. За їх приготуванням я ретельно стежив, але бармен цього явно не знав. Отже, лимонад імбирно-грушовий: півсклянки криги, грам 25-50 апельсинового соку sandora, кривоозерська газована вода, імбир тертий - скоріш для вигляду, ніж для смаку чи запаху. Грушовий? Ні, не чули. На смак це було як дуже розбавлений апельсиновий сік з явним переважанням смаку води.

Лимонад обліпихово-м'ятний: склад той самий, але замість імбиру ложка обліпихового вареня (яку потім бармен і облизав) і шматок давно прив'ялої м'яти. Лимонад має яскраво вираженний обліпиховий смак, який приємно доповнюється відтінком апельсину. Загалом, не кожному такий припаде до душі, але мені сподобалося. Склянка лимонаду коштує 25грн.

Салат. У минулі мої відвідини я замовляв салат з телячим сердцем. Він був настільки великим, що зараз, провівши аналогію, ми замовили 1 салат Цезар на двох. Коштував він 67 грн... Я не можу сказати, що його було мало. Я не можу сказати, що він був несмачний... Але і похвалити його теж не можу.

Замість чері були звичайні помідори, хотілося б трохи меньше листя салату і трохи більше іншого. Загалом пристойний салат, але не за такі гроші. Дружина загалом вподобала салат. Гарний на вигляд, дуже сподобалась ідея із курячими шашличками до салату.Особливість салату полягала в тому, що для нього використали справжній пармезан і ніжну заправку, а не майонез, як зазвичай. Цікавинка: в якості зелені була стеблинка з листочком гороху. Запах його вгадувався за метр.

Ну і основна страва: кролик в білому соусі з лісовими грибами. Смачно, але не "ммммммм, яка смакота". Соус доволі солодкий, м'ясо ніжне. Ми дуже довго намагалися зрозуміти, що ж воно хрустить на зубах. Були навіть думки, що гриби забули помити. Але то виявилися зернятка гірчиці і шматочки не розкрившогося попкорну. В цілому страва варта уваги, особливо любителям ніжного солодкуватого м'яса.

Варто зазначити, що після 19:00 кожен, хто відвідує цей заклад отримує додатковий бонус - жива музика. За цей бонус вам до рахунку накинуть по 12 грн. Це навіть у меню написали. Але що я все про їжу та про їжу...

Заклад доволі колориитний. Зроблений під хижу полювальника. Красиво оформлені стіни, міцні столи, м'які і дуже зручні дивани і крісла. Є свічки. На стінах дерев'яні лосі. Приємні україномовні офіціанти, їх і не видно, але, коли вони потрібні, вони одразу з'являються. Посуд професійний з емблемою закладу.

Приємною родзинкою закладу є те, що вони по неділях влаштовують для відвідувачів з дітьми дитячу шоу-програму. Загалом, хороший заклад, але, на мою думку, до відмінного йому ще є куди розвиватися. Чи повернуся я туди ще раз? Через цінову політику найближчі кілька років наврядчи. Чи порекомендую друзям? Скоріше ні, ніж так. Тут є сукупність декількох факторів: розташування, смакові якості страв і ціна.

Олександр та Олена Смірнови

Читати далі

"Моя паста" та "Італійська кондитерська"

У липневу неділю, так вийшло, що пани мали час та натхнення відвідати заклади, де ще не були у нашому місті. Відвідали заклади "Моя паста" та "Італійська кондитерська". Враження просто емоційні... Однак обидва заклади викликали радикально протилежні емоції.

"Моя паста": мабуть кращий заклад у місті. І причин тут декілька. По-перше: у закладі не продають алкоголь (але пиво можна приносити із собою). Цін у меню немає, але вони є на табличках... А от далі найцікавіше... Працює у закладі аж 1 людина. Він власник, кухар, бармен, офіціант. І ця людина займається саме тою справою, яка їй подобається. Сергій Дєдовський - ім'я цієї людини.

Вступна інформація про види того, що ми можемо обрати, все дає в руки роздивитися і взагалі захоплююче розповідає і дає цікаві поради. Забігаючи наперед скажу, що страви, які порадив шеф, повністю відповідали тому, що ми хотіли отримати саме в цей час. Найбільше мене вразило, що домашню пасту готують персонально для вас і при вас. Замішують тісто з борошна твердих сортів пшениці. Є звісно й імпортні вироби на будь-який смак, колір і розмір. Відкрита кухня - неймовірно правильна річ. Ви бачите все: як готують, з яких продуктів і в якому посуді.

Не можу оминути і те, з яких продуктів готувалося. Це свіже філе, свіжі гриби, зелень, трави... Ні до чого не придерешся. Поки шеф-кухар (інакше назвати цю неймовірну людину стилус не підіймається)готував замовлення, ми змогли помилуватися інтер'єром. Він тут також особливий. Акуратні прозорі скляні столики, під якими не сховається жуйка невихованих гостей, картини, порожні пляшки з під-вина і паста, паста, паста. Стільці з накидками як у бабусь в селі... Так приємно... З першого кроку відчуваєш себе не черговим відвідувачем, а довгоочікуваним гостем.

І ось нам подали страви. Словами не передати... Я вже більше року шукав гостру страву, яку б зробили гострою, не насипавши чорного молотого перцю з пакетику з найближчого супермаркету... Справжній перчик, справжні трави, вишуканий соус... Не передати словами - це варто спробувати. Єдиний мікромінус -  це виключений кондиціонер, який, до речі, одразу і не помітив. Це той заклад, куди я однозначно ще повернуся, маючи більше часу.

Гуляючи містом, захотілось десертика і кави. Зайшли в Італійську кав'ярню. Персонал - наче з базару. Жодного бажання працювати, жодної зацікавленості, доволі хамське ставлення.

Десерти... Дитині дістався єдиний нормальний і в принципі непоганий десерт. У дружини захер, по-перше, не смачний, по-друге, не надто свіжий. А от мій штрудель... Він свіжий був кілька тижнів тому. Можу описати його так: макову масу консервовану завернули у дубовий лаваш... Молочний коктейль в шикарних стаканах, але заповнений ледь до половини. А от смак характеризує лише той факт, що навіть цю мізерну дозу дитина не допила. Собі я спробував замовити кілька коктейлів фруктових... Нема нічого. Вирішив задовольнитися чайком. От це єдине, що було добре. Реально смачний трав'яний чай. До того ж 1 заварничок на 4 чашки. Оминайте цей заклад громадського харчування. Принаймні - це моя особиста думка.

Олександр, Олена та Анастасія Смірнови

Читати далі