Cat Cafe

Сьогодні був справжній родинний день. Це той, вкрай рідкісний, момент коли з ранку і до самого вечора була можливість провести час з дружиною і дитиною, не відволікаючись ні на що.

Найцікавішою частиною цього дня став похід до “Котокафе”. Мала ще влітку просилась туди – і ось збулось.

Cat Cafe – це заклад, де відвідувачі платять не за страви, а за проведений час.

Цінова політика дуже цікава: 1 година – 50 грн, 2 години – 80 грн, безліміт – 100 грн. Можна взяти 1 годину, а потім доплатити за перехід на інший тариф. 

Перш ніж вас допустять до зони з котиками, ви маєте вдягнути одноразові капці і продезінфікувати руки антисептиком. У закладі мешкає 14 котиків: найстаршому – 9 років, найменшим ще нема і пів року. Усі вони доволі соціальні, не лякаються незнайомих людей, не агресивні.

Під час перебування в Cat Cafe ви можете скуштувати тістечка, випити пакетованого чаю чи свіжозмеленої зернової кави, нектару чи коли. І в цьому компоненті ніхто вас не обмежує (я перевірив на собі). Тістечка якісні, смачні і свіжі, що мене дуже здивувало, явно не з дешевих і не з розряду "для галочки". За цей день я скуштував їх не менше 10 видів. Котики це, мабуть, також відчувають, так і прагнуть поласувати шматочком, особливо кошенята. Нектари - "Садочок", чай - "Грінфілд". І чаю, і нектарів доволі широкий вибір. 

Для відвідувачів є 8 низеньких столиків з бін-бегами на білому килимі. Є настільні ігри (джанга, монополія, твістер та ін), головоломки, шахи, пазли, книжки англійською, російською і українською мовами. Вільний доступ до wi-fi та розеток (можна прийти попрацювати з ноутом).

Але головне це котики. Вони різні: товсті, худі, білі, руді, чорні... Доглянуті, з гладесенькою шорсткою і підстриженими кігтиками. Вони всюди: на батареях, кріслах, столах... Вони лежать сидять, бігають, бавляться. Дають себе гладити. Не передати, які вони милі. Мімімімімі.

Трохи про те, що всередині закладу. По-перше, немає запаху тварин навіть біля їх кімнати. Дивно, але то є так. По-друге, білий килим лишається білим. І це незважаючи на крихти, дітей, тварин. Дівчатка бігають і оперативно прибирають з якимось засобом. По-третє, усюди чисто. Столи, барна стійка, туалет - чисто. Крісла не м'яті і теж чисті. У котів є своя величезна стінка з поличками, містками і дряпалками. Але сьогодні їх улюбленими місцями були батареї. До речі, в приміщенні дуже тепло. Довелося знімати светра. За словами дівчат, до котиків ставляться добре. У кожного є своє спальне місце, персональна мисочка і 4 туалети на всіх.

Персонал закладу справив подвійне враження. Дві дівчини, одна на вході зустрічає гостей, інша на барі. Перші години 3 це були не дуже привітні, заклопотані своїми справами дівчата. По ним було видно як їм важко і як дістало їх... Відвідувачі самі носили брудний посуд. Дітям спокійно давали нести замовлення. Дівчину на барі треба було "відволікати" від миття посуду. Тістечка на трьох складала в 2 тарілки (загалом 6 тістечок). На вході дівчина хоч і більш привітна, але далека від мого розуміння нормальної привітності. Але, з приходом темряви щось дуже кардинально змінилося. На вході почали відвідувачам розказувати про заклад, про котиків. Приділяти увагу як тим, що приходять, так і тим хто вже вдягається. Запрошувати у соцмережі і т.і. А дівчину за баром взагалі не впізнати. Вона і посуд забирала менш, ніж за пару хвилин від моменту як він став порожнім, і приносила замовлення, привітно розповідала про наявні тістечка. І навіть диво - одне тістечко на одну тарілку.

Я не можу зрозуміти, що стало причиною таких метаморфоз. Мені навіть здалося, що серед відвідувачів власник закладу - такі вражаючі зміни.

Загалом заклад вартий уваги і я раджу побувати там принаймні раз.

Олександр та Олена Смірнови