Хотів би бути Небом…
…і став я ним Сьогодні!
Хотіла буть Землею…
…і Нею стала Нині!
Хотіти більш не буду!!!
Все Є!!! у Мене!!!
Леся Корж із збірки «Ладо-день»
Освіту художниця здобула в Ужгородському коледжі прикладних мистецтв ім. А. Ерделі та у Львівській національній академії мистецтв. З 2012 року є членом Національної спілки художників України. Учасник двадцяти керамічних та живописних симпозіумів та більше ніж 50 всеукраїнських та міжнародних виставок.
Автор поетичної збірки „Ладо-день” (2012 р.), публіцистичних та мистецтвознавчих статей, досвідчений педагог з практичних художніх дисциплін, теорії та історії мистецтва, учасник наукових конференцій.
Твори художниці зберігаються в Національному музеї кераміки в Опішному, Національному музеї-заповіднику в Буші, ЗАТ „АТ Глини Донбасу” в м. Слов’янськ, Хустській міській картинній галереї та в Черкаському обласному художньому музеї; приватних колекціях України, Польщі, Словаччини, Придністров’я, Угорщини, Франції, Австралії, США та Канади.
Серед багаточисленних виставок у містах України та за її межами,у Черкасах пройшли такі :
- "Пробудження" (Черкаський обласний музей, 2013 р.);
- Персональна виставка "Холодне море. Імпровізація" (Черкаський обласний музей, грудень 2014 року – січень 2015 рік), (Черкаська обласна бібліотека ім. В. Симоненка, лютий-березень, 2015 рік);
- "Весняна" (Національна спілка письменників України, м. Черкаси, квітень-травень 2015 рік);
- "Добридень тобі! Україно Моя!", м. Черкаси (Музей "Кобзаря" Т. Шевченка, червень-липень 2015 року), (Черкаська обласна бібліотека ім. В. Симоненка, серпень, 2015 рік);
Щоб привідкрити світ правди художниці та на власні очі побачити картини, я завітала до її майстерні.
Я люблю кожну рисочку в своїх роботах, але мене ця любов вбиває, тому що вона одностороння
Так про свої роботи сміючись говорить Леся. Справді, передивляючись її картини можна багато чого збагнути. Тут є все, що має бути в житті митця. Різні техніки, які у свою чергу створюють певний часовий простір-пошук. Для художника – це ціла історія пошуку себе, розуміння свого призначення та важливості у відповідності часу.
Вона не з тих, хто пише багато, тому що так треба, тому що того потребує ринок чи такі правила на виживання… Для неї життя власних картин – ціла історія «за і проти»…
А.К. : Ти художниця, яка виходить за рамки чи створює рамки?
Л.К. : Ніколи не думала про це. Якщо бути чесною, то я все життя прожила в якихось рамках.
Я би хотіла, щоб життя моє було мистецтвом. Щоб мала цінність життєва сила відносин. За великим рахунком живопис – це зв’язки між людьми. Коли віддаєш роботу, то створюєш простір любові.
А.К. : У цей складний час як перегукується твоє мистецтво? Що саме ти бачиш і куди вдивляєшся?
Л.К. : Будь-яка війна – це коли в країні безвихідь. Тоді й виникає війна, щоб якось перекроїлися відносини. Щоб основна маса людей переглянула своє життя. Своїми діями ми піднімаємо цю піну.
А.К. : Якою для тебе є українська культура? Наскільки вона доступна сьогодні для нас?
Л.К. : Культура - це вміння контактувати, жити повноцінно.
Ми весь час говоримо про те, що треба піднімати українську культуру. Як можна підняти українську націю, дух, культуру, якщо вони не здатні вижити на фізичному рівні. Тому між культурою і простим життям мають бути здорові відносини. Ми можемо спостерігати як весь час виникають осередки, які займаються розвитком національної культури. Вони не виживають, тому що штучно створені.
В нас люди не вміють правильно харчуватися, правильно спілкуватися, про яку культуру може бути мова?...
Лесюня ти моя мрія і вічне кохання
ВідповістиВидалити