Ввечері, посеред робочого тижня, чому б не сходити в ресторан. Думали-гадали... А чому б і ні подумали ми і пішли. Цього разу вибір пав на Faro del porto. Хочу поділитися своїми враженнями від відвідин цього закладу. Двоповерхова будівля з терасою, чудовим краєвидом на Дніпро та з маяком - давно привертала нашу увагу. І от ми тут. Не дивлячись на те, що це був будній день, вільний столик у закладі знайти було проблематично. Але ми з цим справились. Прикро, що шукати довелося самим, адже у закладі ми вперше, а зустріти гостей було нікому. Одразу ж за столик нам подали меню. Кожному окремий великий лист розміром приблизно з А3. Отже вибір зроблено, гукаю офіціантку. Після кожної страви вона абсолютно не щиро казала: "отличный выбор" та "отлично" чергуючи ці фрази. А запропонувати замовити салат чи десерт, яких у моєму замовленні не було? А повторити замовлення, щоб переконатися чи все так? Ні? А дарма. Як виявилося згодом - замовлення приймала не наша офіціантка, але плюс, що без питань все зробила. Поки чекаємо наше замовлення є час пороздивлятися по сторонам. Заклад занурює відвідувача у атмосферу твору "Старий і море". Навіть портрет Хемінгуея (я так думаю, що саме його) висить. Багато декору саме з рибальських човнів. Між рядами столиків висять весла, створюючи таку собі завісу. Над головами у гостей висить велетенський скелет кашалота. Але мені найбільше в око впала відкрита кухня. Кожен відвідувач може спостерігати за роботою кухарів. Видно ким, в яких умовах, з яких продуктів готується страва. Доволі цікаво було спостерігати за роботою хлопців-кухарів, які через велику кількість гостей не мали ані секунди перепочинку і буквально впрівали біля плит. Але вони працювали злагоджено і дружньо.
Не дивлячись на те, що усі столики були зайняті, гомону, який очікуєш від такої кількості людей, не було чутно. І це навіть враховуючи те, що дехто був з дітьми. Співрозмовника чутно добре, не треба підвищувати голос. Місця є двох типів: диванчики та зістарені дерев'яні стільці. Навкруги все чисто, без порохів. Жуйок під столом нема (дитина лазила спеціально дивитися). Великі панорамні вікна на Дніпро додають простору.
І от нам виносять напої. Хм. Щось не те. Замість бананового соку приносять томатний. От як можна сплутати ці два слова? Виявляється, що бананового соку (бананово-полуничного) у них нема, а є тільки апельсин, мультифрукт і яблуко. Ну ок. Томатний сік що я, що дружина вживаємо, хай лишається... Пиво. Найдешевше пиво у меню коштує 29 грн за 0,5 і це stella artois. Ті, хто мене знає, не дадуть збрехати, що я є великим поціновувачем пива. Так от, те що винесли нам має таке ж відношення до пива, як я до принцеси Діани. Гіркувата вода із залишками газіків. Що ж. Вже вечір починає втрачати яскраві фарби. Чекаємо на замовлені страви. Доволі швидко винесли піцу. Сподобалась подача піци у цьому закладі - на тоненькій дошці, вкритій пергаментом. Піца на тонкому, доволі смачному тісті, з достатньою кількістю начинки рівномірно розподіленої по всій страві. Доволі смачна страва вийшла. Судячи з реклами у закладі, по вихідних на піцу діє знижка в 50%. Враховуючи, що найдешевша піца з м'ясними інгридієнтами коштує 97 грн, то знижка може бути дуже доречною. Враховуючи те, що ми з дружиною після робочого дня, а дитина після тренування, то піца зникла зі столу не встигнувши потрапити в кадр. Що ж. Чекаємо на інші наші замовлення. Замовили ми кожному по основній страві. Логічно те, що у нас є бажання їсти одночасно, а не дивитись як один їсть свою страву, а інші давляться слиною. А для цього треба винести усі страви одночасно. Да ще й так, щоб вони були усі гарячими. Логічно, але не в цьому випадку. Страви виносили по одній з перервами між стравами по хвилин 10. І якби ми чекали, то поки винесуть другу страву, перша вже буде холодною. Але ми не горді. Почали дерибанити кожну страву на трьох. Ну що ж, трохи про страви в тому порядку, в якому їх виносили:
- Паста Nerro з чорноморськими мідіями. Це спагетті, які пофарбовані в чорний колір за допомогою чорнил каракатиці. Родзинкою цієї страви є не паста, а саме мідії. Їх подають у щойно розкрившійся раковині. Смак такої мідії не можливо порівнювати зі смаком того, що продається замороженим у супермаркетах і носить ім'я мідії. В цілому страва була хороша. Не така, що б аж не можна відірватися, і навіть не відмінна. Але хороша, добротна. Просто враховуючи вартість страви - очікуєш чогось більшого...
- Паста "Аматріджано". Паста з прошутто, беконом і сиром Пармезан. На диво бекону було більш ніж достатньо. Страва вийшла красивою, смачною, з гармонійно поєднаним смаком пасти і соусу. Однозначно можу сказати, що її спробувати тут таки варто.
- Різотто з білими грибами. На фоні інших страв різотто виглядало доволі сіро і заурядно. Я б сказав навіть якось "не по-ресторанськи". Ціна в 88 грн за таке трохи здивувала. Я трохи лякався спробувати, щоб не розчаруватися вкрай. Але ця страва зробила мій вечір. Вона неймовірна. Ідеально приготований рис. Багато дуже смачних грибів. А соус (крем "Тартуфо")... ммм... Просто неймовірно... Неможливо відірватися.
Отже, повечеряли, пора і розраховуватись. Рахунок подають у коробочці-табакерці. Відкриваючи її очікуєш побачити окрім рахунка якийсь скарб, ну або хоча б побажання якесь... Відкриваєш... а там... лише рахунок.... ех...
Окремо хочу виділити обслуговування. Нас обслуговувала дівчина-офіціант. Симпатична, україномовна. Але те, як вона це робила... Без жодної посмішки, абсолютно не привітно, не акуратно. Без дозволу забирала (намагалася забрати) тарілки. (Так, ми з тих, хто доїдає те, що замовили :)). Офіціант - це ж обличчя і голос закладу. Так не можна представляти свій заклад.
Отже резюмуючи все, що написано вище:
Плюси: Чисто, смачно, красиво, відкрита кухня. Окремо хочу виділити те, що заклад не ховає своє меню, а виставляє його в соціальних мережах. Це доволі правильне рішення, адже ціни в закладі не кожному черкасцю по кишені, але вони не є такими, щоб відлякати відвідувачів. У закладі є "щасливі години" - в певний час/день діють знижки на деякі позиції у меню. В закладі багато відвідувачів - значить його люблять.
Мінуси: Персонал. Персонал мене негативно вразив. І це стосується не тільки до дівчини-офіціанта, яка нас обслуговувала, а ще й офіціанта, яка приймала замовлення, хлопчика-офіціанта, котрий несучи замовлення міг розплескати вино з фужера, бармена, який готуючи коктейль занурив двічі свої пальці в нього. З персоналом треба працювати. Судячи з постійних оголошень у групі закладу у соціальних мережах, то персонал набирають. Можливо ми натрапили на виснажену зміну. Але клієнта такі питання хвилювати абсолютно не мають.
Пиво. Замовляючи пиво всесвітньо відомої марки, до яких відноситься Stella Artois, очікуєш, що тобі подадуть пиво, смак якого ти чудове знаєш. А коли приносять якусь хрєнь... ще й за ціною guinness... розчаруванню немає меж.
Чи відвідати цей заклад, чи ні - вирішувати ж звісно вам. Про себе я можу сказати, що я сюди ще повернусь. Адже в меню ще лишились позиції, які я хотів би спробувати. Особливо враховуючи те, що іноді, коли офіціант несе страву комусь іншому, хотілося його зупинити і замовити таке саме.
Усе написане вище є моєю суб'єктивною думкою. Усі помилки є авторським стилем викладання.
0 коментарі:
Дописати коментар