Кайдашева сім’я

Діло з грушею скінчилось несподівано. 

Груша всохла, і дві сім'ї помирились. 

В обох садибах настала мирнота й тиша.

Iван Нечуй-Левицький «Кайдашева сiм'я»  

Зі всього різноманіття репертуару Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка «Кайдашеву сiм'ю»  можна назвати візитівкою театру, спираючись на результати соціальних опитувань містян.

Один із найпопулярніших творів нашого земляка Івана Нечуя-Левицького 400-й раз ожив на театральних підмостках Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка. В котре, з неприхованим захопленням та цікавістю, глядачі, ніби крізь шпаринку, спостерігали за буденним життям родини Кайдашів. 

Одвічні конфлікти в стосунках, в коханні, між батьками та дітьми, між свекрухою та невісткою, конфлікт добра і зла, людської гідності та свободи, віри та моралі, починаючи з 1988 року, відтворила не одна генерація акторів на сцені черкаського драматичного театру.

«Найвідоміша українська сім’я» з’явилася на сцені черкаського театру  завдяки  талановитій роботі режисера Ади Куниці. Актори, які грали у прем’єрі вистави та протягом останнього десятиріччя, вийшли на сцену у ювілейній 400-ій постановці, а наступного дня мистецьку естафету підхопило молоде покоління акторів черкаського театру. Оновлені декорації та костюми, енергетика молодих акторів додали яскравих барв до мистецької палітри черкаської «Кайдашевої сім’ї». Свіжому подиху невмирущого твору Нечуя-Левицького варто завдячити художнику поновлення – заслуженому художнику України Надії Нікіфоровій та театральному режисеру Сергію Проскурні.

Актуальність «Кайдашевої сім’ї» зберігається і донині, й підтвердження цьому – ущент заповнений зал два дні поспіль. Кожен глядач впізнає злободенні ситуації зі свого життя чи життя своєї родини, друзів чи знайомих. Всі, хто вклав частинку душі в театральну постановку «Кайдашевої сім’ї» на сцені Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Григоровича Шевченка, щиро сподіваються, що споглядання за героями вистави з боку вбереже від повторення помилок, скоєних членами родини Кайдашів, зміцнить сімейні стосунки, навчить цінувати матеріальні та духовні надбання…

Нові-старі герої чекають глядачів у храмі черкаського театру, щоб знову разом плакати і сміятися, сваритися і миритися, співпереживати смерть і народження, поринути у атмосферу сватання та весілля, розчинитися у милозвучності народних пісень та зачаруватися нестримною енергією українського танцю...  

Ольга Квятковська