Дзвоник Микола

Виявляється, і так буває: живе в місті художник років 15, багато працює – а про нього майже ніхто не знає. І це при тому, що з його творчістю знайомі тисячі і тисячі людей. Парадокс у тому, що...художник живе тихо, у виставках участі майже не бере, до творчих спілок не входить.

Дзвоник Микола Тарасович народився у травні 1963 року. Навчався в Дніпропетровському державному художньому училищі, пізніше продовжив навчання в Харківському художньо-промисловому інституті на факультеті монументально-декоративного розпису у викладачів Хмельницького А.А., Бикова Є.І. Зростав у родині, де шанували Боже Слово і сповідували Його заповіді, тож обрав своїм фахом монументально-декоративний розпис. При підготовці в Харкові дипломної роботи Микола довго не міг визначитися з темою. Для диплома потрібна практична робота, конкретний майданчик для розпису. І це виявилося нерозв'язним завданням. У їхній групі лише двоє – він та його товариш – ходили по неділях на церковні служби, постували, причащалися. Але якось довго не могли зрозуміти, що саме і треба спробувати себе в церковному монументальному розписі. Раніше в інституті релігійних тем студенти не брали. І раптом осяяло! Стояв уже квітень, до захисту залишалися лічені тижні.

Микола зробив шість варіантних ескізів, приніс у призначений день показати викладачам, інститутським метрам. Ескізи студентів лежали на підлогах, на столах. Викладачі зупинялися біля робіт кожного студента, критикували, "рубали шаблею". Зупинилися й біля його ескізів. Постояли мовчки і далі пішли. Думай, що хочеш. Микола вигукнув: "Стривайте! Ви хоч слово скажіть". Метри повернулися. Ще раз подивилися. Сказали: "Ось із цим можна далі працювати". Перевели погляд на інший аркуш: "Або з цим". На третій: "Можна і з цим". Резюме: "Роби, що хочеш!" Так була подарована свобода, яку він вже і так мав.

Автор розписів Превославних храмів Харківської єпархії, Борисполя і Собору Архистатига Михаїла у Черкасах. Зовні він — типовий представник так званої богемної інтелігенції, яка свідомо цурається показної світськості вітчизняного розливу . Своєрідна манера художника, будується на традиціях «старого малярства», що апелює до кращих зразків живопису минулих епох, зокрема Північного Відродження. лишається вірною засадам монументально-декоративного розпису. Більше того, художник надає перевагу точності з усіма законами світлотіні та перспективи. Характерні для академічного малярства прийоми дозволяють йому створити у просторі своїх полотен ірреальний світ ірреальних образів.

Художником створюються роботи, які за своїм змістом мають позачасовий і світовий масштаб.

Основним об'єктом творчості майстра є події, що відбуваються в житті, сама реальність, враження, переживання, емоції, роздуми, бажання, внутрішній світ. Це картини для тривалого розглядання. Підтекст, двоїсті образи, вимагають спокійного, філософського сприйняття. Картини митця потрібно вдумливо розглядати, аби зрозуміти їх сенс. Вони призначені для тривалого розглядання, бо мають свій підтекст та неоднозначні образи. Як, власне, і все у цьому житті.

Його роботи, ніби стародавні рукописи, які потрібно не тільки захотіти, а й змогти прочитати і пережити...

Олександра Буйвол