Останній кордон Ігоря Момота

11-го червня, біля п'ятої години ранку при обстрілу бойовиками з установки “Град” позицій українських прикордонників загинуло четверо військовослужбовців, ще троє отримали поранення. Серед загиблих був заступник начальника Східного регіонального управління полковник Ігор Момот.

Ігор Федорович Момот (18 серпня 1965 — 11 липня 2014) — український прикордонник. Генерал-майор (посмертно). Начальник Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України м. Черкаси, селище Оршанець. Начальник мотоманевреної групи Державної прикордонної служби України. Заступник начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Проходив службу в Афганістані заступником начальника по політичній частині мінометної батареї 1ММГ 47 прикордонного загону. 

Зліва направо: старшина 1 приз. прапорщик Балбишев Олександр, замполіт мінометної батареї старший лейтенант Момот Ігор Федорович.

Згодом служив помічником начальника політвідділу з комсомольської роботи Керкинського прикордонного загону, до 1990 року. В складі групи політпрацівників Червонопрапорного середньоазійського прикордонного округу у лютому 1990 року перебував в Баку, був в Нахічевані. За, що отримав другу медаль «За відзнаку в охороні Державного кордону СРСР». З 1990 по 1992 рр. — служив заступником начальника з політичної частини Першого прикордонного загону в районі Ширам.

В Україні служив на посадах коменданта Котовського прикордонного загону та начальника Ізмаїлського прикордонного загону, яким командував 3,5 роки. Отримав юридичну освіту. Був заступником начальника оперативного управління в центральному апараті Державної прикордонної служби України в Києві.

Очолював Навчальний центр підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України м. Черкаси, селище Оршанець.

Після ускладнення ситуації на українсько-російському кордоні Ігор Момот особисто сформував та очолив мотоманеврену групу Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби. Група виконувала завдання з охорони державного кордону на найбільш вразливих ділянках. Підрозділ під командуванням полковника Ігоря Момота неодноразово вступав в бій з незаконними військовими формуваннями, в районах населених пунктів Дмитрівка, Маринівка і Амросіївка Донецької області. 

News Daily: 

Мы не были знакомы с Игорем Федоровичем. К сожалению. Найти в интернете о нем информацию тоже оказалось делом не простым. Мы обратились к товарищу по службе, с просьбой рассказать нам что-то о нем. Передаем то, что услышали, добавить к сказанному нечего: Настоящий офицер – пограничник, прошел Афганистан, был в Закавказье, после развала СССР вернулся служить в Украину. Во время Приднестровского конфликта служил комендантом Велико Михайловской комендатуры Котовского пограничного отряда. Хороший был человек, внимательный к своим подчиненным.

Сергій Проскурня, художній керівник Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру:

Щасливий, що записав цей сюжет. 

Як він хвилювався, як згадував текст -- думав і буквально народжував слова, злився із Шевченковими... 

Тепер вони поруч - Солдат і Поет. 

https://www.youtube.com/watch?v=amqC1SkR-bs

Дмитро  Тимчук, група «ІС»:
Сегодня, 14 июля, в 9.00 час. началась церемония прощания с настоящим пограничником - полковником (посмертно получившим звание генерал-майора) Игорем Момотом, погибшим на Донбассе от рук террористов 11 июля. Прощание проходит в Учебном центре Госпогранслужбы «Оршанец» близ Черкасс.

В своей деятельности мы, группа «ИС», постоянно сталкивались с работой И.Момота, хотя на уровне координаторов никогда не контактировали. С самого начала событий на Донбассе этот человек стал живой легендой. Он лично руководил многими успешными операциями на границе по противостоянию российскому вторжению и терроризму.

И хотя И.Момот не раз сталкивался не только с коварством и хитростью врага, но и предательством со стороны «своих», до последней секунды своей жизни он был искренне преданным Украине и ее народу.

Этот человек жил и погиб как Герой. Таким он навсегда останется в нашей памяти...

Руслан Зоря, депутат Черкаської міської ради:

У боротьбі за незалежність нашої країни загинула людина з великої літери – начальник Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Ігор Момот. Він же керівник навчального центру прикордонних військ «Оршанець». Разом з ним від рук проросійських сепаратистів загинули ще два прикордонники з Оршанця. Ігор Момот пройшов Афганістан. Щодня міг там загинути. Проте свій життєвий шлях завершив в Україні, захищаючи нашу землю від російського агресора.

Ігоря Федоровича особисто знаю з 2010 року. Це був справжній командир, якого поважали як військові, так і жителі селища Оршанець. Для них – як і для всієї України – це трагедія. Таких людей Україна має пам’ятати і шанувати.

Я запропоную громаді мікрорайону «Луначарський» перейменувати одну з вулиць його ім’ям.

Герої мають жити вічно!

Михайло Коваль, заступник секретаря РНБО:

Я горджуся тим, що ці роки ми йшли з Ігорем Федоровичем пліч-о-пліч. Я горджуся тим, що на початку березня ми разом прийшли на Донеччину. Я пишаюся тим, що Ігор Федорович був тим прикордонником, який примножив славу Дежприкордонслужби.

Це був лакмусовий папірець, який розповідав, що відбувається на державному кордоні. Я впевнений, що Ігор Федорович отримає ще найвище звання – героя України. Відважніше людей я на своєму віці не бачив.

Виконуючи обов'язки міністра оборони, я нагородив цю людину вогнепальною зброєю і дуже просив його: "Ігорю, бережи себе, дорогий! Не забувай першу заповідь солдата: живим повернутися додому". Будемо все життя пам'ятати цього генерала!

Юрій Ткаченко, голова Черкаської ОДА:

З Ігорем Момотом ми були друзями. Згадую, як він зустрічав нас, гостей з Черкас, на бойовій позиції своєї частини на Донбасі, коли ми їздили туди у травні і згадую останню зустріч менше аніж два тижні тому. Він змінився за цей час лише зовні. Зовсім не змінилася його внутрішня впевненість у тому, що має до останнього битися за Батьківщину. Не уявляю, щоб хтось зміг переманити його хоч і на найвищі посади десь на штабну роботу – він ніколи не ховався за чужі спини і завжди йшов у першій шерензі наступаючих.

Ігор Момот був представником класичної військової династії, пройшов випробування Афганістаном, а коли біда прийшла на нашу землю, одним із перших знову вирушив на передову. У ніч проти 10 липня він написав мені у «Фейсбуці» останнього листа: «Только вернулся с Довжанского - вывезли 9 раненых 3 из них с Оршанца один тяжелый основные ранения осколочные и пулевые в голову, работал снайпер.Стрельба велась со стороны России». Наступного дня загинув сам…

Він особисто приймав участь у ліквідації одного з очільників найманого «русского казачєства», яке прийшло захоплювати українські землі. З гранатою у руці більше години утримував на кордоні одного з ватажків бандитів – Болотова. Здавалося, легендарного офіцера кулі не беруть. Та він загинув під час обстрілу позицій з установки «Град» - зброї масового знищення, яку було підло застосовано на світанку, о 5-й годину ранку 11 липня.

Українська народна мудрість каже, що рідна земля може багато чого зробити сама. Вона може дати хліб, щоб нагодувати одну людину чи й цілий народ. Може дати воду зі своїх джерел, щоб могла напитися ціла нація. Не може земля тільки одного – сама себе захистити...

З щитом і мечем Ігор Момот став на захист своєї землі і власним прикладом навчив захищати її інших. На холодноярських прапорах ще сотню років тому було прописане гасло «Воля України або смерть» Ігор Федорович зустрів смерть у бою, проте став взірцем для нації, яка відстоїть своє право на Волю. Слава Україні!

Герою Ігорю Момоту слава!

12 липня 2014 року Президент України посмертно присвоїв військове звання генерал-майора заступнику начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковнику Ігорю Момоту.